Чи правомірно в умовах кризи відправляти працівників у відпустку на 1—2 місяці без збереження зарплати або тимчасово переводити на іншу роботу?
Правомірно, якщо є згода між працівником та роботодавцем (працівник пише заяву про надання відпустки без збереження зарплати, а роботодавець видає на її підставі наказ).
Відпустка без збереження зарплати не може тривати більше 15 календарних днів на рік, а не робочих (ст. 26 Закону України про відпустки).
Надання відпустки без збереження зарплати використовується виключно за бажанням працівника, за ініціативою роботодавця така відпустка чинним законодавством не передбачається.
Згідно зі ст. 34 Кодексу законів України про працю (далі — КЗпП) тимчасове переведення працівників на іншу роботу передбачене у випадку простою підприємства. Простоєм вважається зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на весь час простою на строк до одного місяця.
Відповідно до ст. 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за згодою працівника. Власник має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо ця робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Отже, роботодавець не має права відправляти працівників у неоплачувану відпустку без їхньої згоди. Працівник має право скористатися відпусткою без збереження заробітної плати за власним бажанням. Якщо працівник не написав заяву про надання йому неоплачуваної відпустки, то роботодавець не має права «відпустити» працівника. Крім того, невиплата зарплати у такому випадку є грубим порушенням законодавства про працю, за яке передбачена відповідальність.
Працівник просить відпустку за власний рахунок на 45 днів. Наголошую - просить за сімейними обставинами. Так як він є цінним працівником, підприємство нехоче його втрачати, але законодавством не передбачено відпустки за власний рахунок більше ніж 15 календарних дні! Підскажіть вихід з даної ситуації. Інакше працівник погрожує звільнитись! А він для нас дуже цінний!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
