Звільнення у зв’язку із скороченням Згідно з п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом (адміністрацією) у разі змін в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілюван-ня підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цією підставою має відбуватися в установленому КЗпП порядку з дотриманням гарантій для вивільнюваних працівників. Скорочення працівників відбувається лише за погодженням з профспілковою організацією, де працівник працює, або за погодженням з іншим виборним органом, який представляє інтереси працівників. Згідно з ч.2 ст.49-2 КЗпП при вивільненні працівника у випадках змін в організації виробництва і праці (в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) враховується переважне право працівника на залишення на роботі, пе-редбачене законодавством. Згідно зі ст.42 КЗпП у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи фахом, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, фаху, кваліфікації та розміру оплати праці. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу. Крім того, при звільненні працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП діють обмеження щодо звільнення окремих працівників, встановлені ст. 184 КЗпП (зокрема, це стосується вагітних жінок i жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — у випадках, передбачених частиною шостою ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда), частиною першою ст. 197 КЗпП, Законом № 2998-XII (молодих працівників віком від 15 до 28 років, прийнятих після закінчення чи припинення навчання протягом двох років після прийняття на роботу). На прохання працівника строк попередження про наступне його звільнення (за два місяці) може бути скорочено адміністрацією i працівника може бути звільнено з роботи як з підстав, зазначених у попередженні, за п. 1 ст. 40 КЗпП, так i з інших підстав, наприклад, за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), за переведенням (п. 5 ст. 36 КЗпП), за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Працівникам, звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП, виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок (статті 47 i 116 КЗпП). У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу потрібно також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках копія наказу видається на вимогу працівника. Днем звільнення вважається останній день роботи. У разі розірвання трудового договору з працівником у зв’язку із скороченням штату працівників у трудовій книжці працівника робиться такий запис: «Звільнений за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України».
