Земля, залишена у спадок, може належати спадкодавцеві на праві власності, бути у користуванні тощо. Якщо земельна ділянка приватизована і власник (заповідач) має відповідний документ - Державний акт на право власності на землю, то вона може бути передана в якості спадщини чи відчужена в будь-який інший спосіб за виключенням обмежень, встановлених законодавством. Зміст права власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками . У такому випадку спадкоємець успадковує землю в повному обсязі, відповідно до закону (заповіту) без будь-яких обмежень.

Інша справа, якщо на момент смерті земля не належала спадкодавцеві. Земельні ділянки можуть належати фізичним особам не лише на праві власності, але й перебувати у їхньому постійному або тимчасовому користуванні. Закон "Про оренду землі" від 2 жовтня 2003 р. у статті 7 допускає перехід права на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря до спадкоємців, якщо інше не передбачено договором оренди і якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК). У такому випадку об'єктом спадкування виступають права та обов'язки померлого орендаря, а не право користування ділянкою.

Можливий також варіант, коли земля була надана спадкодавцю в користування рішенням органу місцевого самоврядування. У цьому випадку для збереження права користування зазначеною землею спадкоємцю необхідно звертатися до сільської ради із заявою переоформити право користування цією ділянкою на нього. Щоправда, зміст прийнятого рішення у такому випадку залежить від представників місцевого самоврядування.

Відповідно до положень Земельного кодексу України до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно – правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі – продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. При цьому, у тому випадку, коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно–правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними документами, оскільки до них в якості додатка має бути долучений державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована.
Таким чином, у випадку, коли земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі цивільно–правового договору або свідоцтва про право на спадщину, для оформлення спадкових прав на таку земельну ділянку спадкоємцями має бути подано нотаріусу відповідний правовстановлювальний документ з долученим до нього державним актом про право власності на земельну ділянку, що спадкується.
Крім того, на долученому державному акті повинна міститись відмітка нотаріуса, яким було посвідчено відповідний договір чи видано свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку.
Слід зазначити, що відмітка про перехід права власності на земельну ділянку проставляється на долученому до правовстановлювального документа державному акті про право власності на земельну ділянку при кожному подальшому відчуженні (спадкуванні) землі.
Таким чином, для оформлення спадкових прав на земельну ділянку нотаріусу, серед іншого, надаються відповідний правовстаноювальний документ на спадкову земельну ділянку, а також витяг з Державного реєстру земель.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.