Серед значної низки нормативних актів, що втратили чинність з 01.01.2011 р. - Закон України "Про плату за землю" N 378/96-ВР від 19.09.96 р. На заміну зазначеному закону в Податковому кодексі передбачено розділ XIII, повністю присвячений такому загальнодержавному податку, як ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ.

Змін порівняно з раніше існуючим механізмом стягнення даного податку не дуже багато, але ті, що є, – суттєві. Але про все по порядку.

ЩО ТАКЕ ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ, ТА ХТО МАЄ ЇЇ СПЛАЧУВАТИ

По-перше, зазначимо, що, як і раніше, плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ПКУ).

Що стосується земельного податку, то таким є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ПКУ). В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно, ПЛАТНИКАМИ земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

Об’єкт та база оподаткування

Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні чи земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації (за умови, що таку оцінку проведено), або площа земельних ділянок, якщо нормативну грошову оцінку не проведено.

Ставки земельного податку

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПКУ), за винятком:
- с/г угідь;
- земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення;
- земельних ділянок, визначених ст. 276 ПКУ, щодо яких запроваджено особливості в їх встановленні;
- земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів.

Суттєво змінилися в сторону збільшення ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 275 ПКУ). Однак слід нагадати, що до діючих раніше аналогічних ставок щорічно законами про держбюджет на відповідний рік передбачалося їх коригування на той чи інший збільшуючий коефіцієнт (наприклад, в 2010 р. діючі ставки збільшувалися у 3,2 рази). В ПКУ ставки затверджено вже з урахуванням даних коефіцієнтів.

Як і раніше, до вищезгаданих ставок у населених пунктах, віднесених КМУ до курортних, будуть застосовуватися коефіцієнти (від 1,5 до 3 в залежності від місцевості).

Крім того, ПКУ встановлено ставки податку за земельні ділянки:
- сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) (ст. 272 ПКУ);
- надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження) (ст. 273 ПКУ);
- несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 277 ПКУ);
- надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів (ст. 278 ПКУ);
- передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 279 ПКУ);
- на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 280 ПКУ).

Також ст. 276 ПКУ визначено певні особливості встановлення ставок земельного податку, зокрема за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом; на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин тощо.

Пільги щодо сплати земельного податку

Податковим кодексом також, як і ЗУ "Про плату за землю", передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних (ст. 281 ПКУ) та юридичних осіб (ст. 282 ПКУ). В порівнянні з скасованим законом дещо змінилося. Так, наприклад, пільгами більше не будуть користуватися громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу. Що стосується юридичних осіб, то звільнення від сплати податку с 1 січня 2011 р. додатково отримали парки державної та комунальної власності, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, усі дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів с/г профілю та професійно-технічних училищ (раніше – лише вітчизняні) тощо. Крім того, не буде сплачуватися податок за земельні ділянки крематоріїв та колумбаріїв (ст. 283 ПКУ).

Треба зазначити, що в ПКУ деталізовано землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, за які податок не сплачується.

Також деякі пільги щодо сплати земельного податку встановлено Перехідними положеннями ПКУ (підр. 6 розд. XX). Так, від сплати податку звільняються деякі суб’єкти космічної діяльності (їх перелік наведено у постанові КМУ N 1248 від 29.12.2010 р.) – протягом дії ратифікованих ВРУ міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки, але не пізніше 01.01.2015 р., суб’єкти літакобудування (що відповідають нормам ст. 2 ЗУ N 2660-III від 12.07.2001 р.), суднобудівної промисловості (на даний час існує перелік, затверджений постановою КМУ N 1256 від 21.12.2005 р., який, ймовірно, зазнає змін) та кінематографії (виробники національних фільмів) – до 01.01.2016 р.

Як і раніше, ВР АРК, обласним, міським, селищним та сільськім радам надано право встановлення пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Це може бути часткове звільнення на певний строк, зменшення суми податку, яке проводиться лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (ст. 284 ПКУ).

При користуванні пільгами слід бути уважними, бо в ПКУ зазначено (п. 284.3 ПКУ), що при здачі платниками податку, що мають право на пільги, в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд або їх частин, сплата податку проводиться на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (тобто, без застосування пільг). Однак ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Крім того, юрособи, до складу земельних ділянок яких входять земельні ділянки фізосіб (що знаходяться у їх власності або постійному користуванні), мають право на пільгу у вигляді зменшення податкових зобов’язань із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам (перелік фізосіб, що мають право на пільгу, наведено у п. 281.1 ПКУ). Але це буде можливим лише для тих земельних ділянок, що відведені для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів осіб з ураженням опорно-рухового апарату, членів їх сімей, законних представників тощо. (п. 286.7 ПКУ).

ОРЕНДНА ПЛАТА ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Як було зазначено вище, платниками орендної плати є орендарі земельних ділянок, а об'єктом оподаткування - надана в оренду земельна ділянка.

Орендна плата нараховується на підставі договору оренди, в якому вказується розмір та умови внесення плати. Щодо розміру орендної плати, то ПКУ передбачає певні обмеження (ст. 288 ПКУ), зокрема, річна її сума не може:
- бути меншою розміру земельного податку (для земель с/г призначення) та трикратного розміру земельного податку (для інших категорій земель);
- перевищувати 3% нормативної грошової оцінки (для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів) та 12% нормативної грошової оцінки (для інших земельних ділянок, наданих в оренду). Однак все ж таки перевищення допускається у випадку визначення орендаря на конкурсних засадах.

Крім того, встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Слід зазначити, що раніше подібні обмеження щодо встановлення розміру орендної плати та плати за суборенду містилися в ЗУ "Про оренду землі" (N 1211-IV від 02.10.2003 р.), але відповідно до прийнятого разом з ПКУ ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (N 2756-VI від 02.12.2010 р.) їх було виключено звідти.

ОБЧИСЛЕННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ, СТРОКИ ЇЇ СПЛАТИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ

Як і раніше, податковим (звітним) періодом для плати за землю залишається календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати – договір оренди.

Плата за землю обчислюється платниками (крім фізичних осіб) самостійно щороку станом на 1 січня (п. 286.2 ПКУ).

Нарахування сум податку фізособам (п. 286.5) проводиться органами ДПС, які видають платникові податку повідомлення-рішення про внесення податку до 1 липня поточного року (раніше видача платникам податків повідомлень про внесення платежу проводилась до 15 липня поточного року).

При переході права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Переглянуто правило розрахунку земельного податку за земельну ділянку, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян (п. 286.6 ПКУ). Раніше податок нараховувався кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. З 1 січня 2011 р. при розрахунку податку буде враховуватися прибудинкова територія, а нарахування буде проводитися кожному з власників:
- у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Нарахування податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, проводиться кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (з урахуванням прибудинкової території).

Звітність

Платнику податків надано право вибору відносно подання податкової декларації. Так, він може до 1 лютого поточного року надати до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Якщо декларація подається уперше, до неї додається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (надалі таку довідку необхідно буде подавати лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі). Подання річної декларації звільняє платника податку від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Іншим варіантом є подання щомісяця нової звітної податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. В цьому випадку подавати декларацію до 1 лютого поточного року не треба. Зазначимо, що ЗУ "Про плату за землю" при поданні платником податків щомісячної декларації, не звільняв останнього від обов’язку складання річної декларації.

Крім того, передбачено подачу декларації за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платником плати за землю протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Слід зазначити, що наказом N 1015 від 24.12.2010 р. ДПА вже затвердила форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а також додатки до неї: Відомості про наявні земельні ділянки (додаток є невід’ємною частиною декларації), Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок (додаток подається за умови наявності пільг щодо сплати земельного податку).

Податкова декларація з плати за землю поєднала в собі форми податкового розрахунку земельного податку та податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що застосовувалися раніше, і які скасовано в зв’язку з прийняттям нової звітності.

Сплата податку

Щодо сплати податку, то ПКУ визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При наданні в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки (оренди будівель або їх частин).

Сплата податкового зобов’язання, визначеного у декларації на поточний рік, проводиться рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПКУ).

Що стосується сплати податку для тих, хто планує подавати декларацію щомісяця (без подачі річної), то строк буде той самий, але визначений відповідно до інших положень ПКУ. Зокрема, в дію вступає п. 57.1 ПКУ, в якому передбачена сплата податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (як було зазначено вище – щомісячна декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним).

Фізособа зобов’язана сплатити податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ПКУ). Зазначимо, що раніше сплатити податок фізособам треба було до 15 серпня і 15 листопада (рівними частками).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також з цієї ж дати передбачено сплату податку власником нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

ІНДЕКСАЦІЯ НОРМАТИВНОЇ ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, яка підлягає індексації (ст. 289 ПКУ). Величину коефіцієнта індексації доручено розраховувати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (таким є Державне агентство земельних ресурсів) за індексом споживчих цін за попередній рік станом на 1 січня поточного року.

Раніше індексація проводилась відповідно до постанови КМУ N 783 від 12.05.2000 р. за умови, що нічого нового затверджено не буде, індексацію за 2010 рік треба буде проводити відповідно до вказаного документа.

Наталія Михальченко