Законом України «Про відпустки» передбачено, що в разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Відрахування із заробітної плати не провадяться, якщо: працівник звільняється з роботи у зв'язку з призовом або прийняттям на військову службу, направленням на альтернативну службу:
- працівника переводять за його згоди на інше підприємство або він переходить на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
- працівник відмовляється від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
- відбуваються зміни в організації виробництва та праці, в т. ч. ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
- виявлено невідповідність працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню такої роботи;
- працівник не з'являється на роботі понад чотири місяці поспіль через тимчасову непрацездатність, не враховуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалого терміну збереження місця роботи (посади) за певного захворювання;
- працівника, який раніше виконував цю роботу, поновлено на роботі;
- працівника направлено на навчання, він вийшов на пенсію або помер.