Я працюю охоронником у приватного підприємця. У зв'язку з кризою він вимагає, щоб я написав заяву про звільнення за власним бажанням, а якщо ні, то він мене звільнить з роботи за невідповідністю займаній посаді. Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 18.01.2003 р., посадові особи департаменту та його територіальних органів — територіальних інспекцій праці мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та про невиконання законних вимог посадових осіб департаменита і його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю та невиплати заробітної плати. Ст. 175 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності більше, ніж за один місяць. Ст. 235 Кодексу законів України про працю передбачено, що у разі звільнення працівника без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір і одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ст. 237 Кодексу законів України про працю передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, і такий обов'язок покладається, якщо власник затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Таким чином, примус до звільнення з роботи за власним бажанням неприпустимий.
