Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) № 435 від 16.01.2003 р. встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у вигляді житловий будинок, квартиру, яка має цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача доглядом довічно. Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна квартири, що передається у власність другій стороні. При укладенні договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у власність вартості нерухомого майна (квартири). Згідно із ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту державної реєстрації. Оскільки договори відчуження нерухомого майна (в т.ч. довічного утримання) укладаються у письмовій формі і підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК), то при укладенні такого договору об'єкт оподаткування виникатиме у набувача у податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено. Враховуючи наведене, дохід, одержаний платником податку—набувачем від відчужувача, за договором довічного утримання (догляду) у вигляді квартири включається до складу загального річного оподаткування доходу і оподатковується за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою п.7.1 ст. 7 Закону,— 15 % на підставі річної податкової декларації.
