ІІ. Перелік державних органів до яких необхідно звернутись перед укладенням шлюбу.
Всі вище наведенні документи повинні бути легалізовані або апостильовані. Апостиль ставиться тільки у тих країнах, які підписали Гаазьку Конвенцію. Документи слід легалізувати (поставити апостиль) в Міністерстві закордонних справ України, у відділі легалізації (МЗС знаходиться за адресою: м. Київ, Михайлівська площа 1, консульський збір - 51 гривня). Країни які не підписали Конвенцію (Канада, Німеччина) вимагають консульську легалізацію, тобто документи повинні бути спочатку засвідчені в МЗС цієї держави, а потім легалізовані у консульстві України в цій державі, або ж документи спочатку засвідчуються в консульстві іноземної держави на території України, а потім легалізуються в Департаменті консульської служби МЗС України. Документи, які складені іноземною мовою, обов’язково повинні мати переклад тексту на державну мову (українську), достовірність яких засвідчується консульською установою чи дипломатичним представництвом України за кордоном або посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець. Обов`язковим є переклад паспорту нареченого(ної) на українську мову з нотаріальним засвідченням.

ІІІ. Проблеми, які можутьвиникнути до та після реєстрації Вашого шлюбу.
Потрібно завжди пам`ятати, що в різних країнах – різні форми реєстрації шлюбів (цивільна, релігійна, змішана). Якщо Ваш обранець, наприклад, іспанець або іранець, то потрібно знати, яка форма шлюбу існує в Іспанії чи Ірані, щоб не трапилось так, що шлюб зареєстрований в Україні, не буде визнано дійсним. Якщо Ви впевнені, що після одруження проживатимете за кордоном, то бажано там і реєструвати шлюб, так у подальшому буде виникати менше зайвих проблем.
Якщо Ваш обранець мусульманин, то треба обов`язково враховувати релігію, національні інтереси, звичаї та сімейні традиції. Наприклад, Ваш наречений пакистанець. Він привозить вас на свою землю, де разом з вами виявляється будуть проживати ще кілька дружин. І повірте мені, дороги назад може вже не бути. Діти, народжені у шлюбі з мусульманином, завжди залишаються з батьком, а при розлученні у Вас можуть залишитись лише спогади про гаряче та палке кохання, з яким зазвичай і повертаються засмучені та розбиті «Роксолани» додому.
Взагалі, в кожній країні Європи чи в Америці - можуть виникати проблеми з дітьми. Права батьків відносно дитини, закон за кордоном захищає в більшій мірі. Чому, запитаєте Ви? Відповідь полягає у тому, що чоловік заробляє більше, ніж жінка, тому і забезпечити безхмарне майбутнє дитини у нього існує більше можливостей.

IV. Реєстрація шлюбу.

Іноземець, який не досяг за чинним законодавством шлюбного віку (для жінки - 17, а для чоловіка - 18 років), не має права вимагати реєстрації шлюбу, хоча за законом своєї країни він уже вправі вступити в шлюб.
Шлюб між громадянином України та іноземцем, а також шлюб між іноземцями реєструються в Україні відповідно до Сімейного кодексу України. Шлюб між іноземцями, зареєстрований в Україні у посольстві або консульстві іноземної держави в Україні, є дійсним в Україні на умовах взаємності, якщо жінка і (або) чоловік у момент реєстрації шлюбу були громадянами держави, яка призначила посла або консула.
Після державної реєстрації шлюбу в урочистій обстановці подружжю вручають свідоцтво про укладення шлюбу. При врученні роз’яснюють порядок легалізації цього свідоцтва в компетентних органах України. Додатково одному з подружжя, який є громадянином України, надають консультацію щодо документів, які будуть необхідні в подальшому для виїзду за кордон.
Вартість шлюбної церемонії з іноземцями коштує так само, як і з громадянами України — від 55 до 130 грн., залежно від вибраного обряду.

V. Розірвання шлюбу.
Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законодавством України (ст. 279 Сімейного Кодексу України). Шлюб розривається за такою ж процедурою, за тими ж мотивами і з тими ж правовими наслідками, які встановлені в Сімейному кодексі України. Щодо розірвання шлюбів іноземців наше законодавство не передбачає ніяких обмежень і винятків. При розлученні іноземці не мають право посилатись на свої національні закони, наприклад на ті, які забороняють розірвання шлюбу або обмежують його визначеними умовами, або навпаки – примушують розірвати шлюб, виходячи з расових, релігійних та інших міркувань.
Необхідність розірвання шлюбу може виникнути у подружжя й тоді, коли один із них чи вони обоє перебувають за межами нашої держави. Тому ст. 280 СК України встановлює правило, відповідно до якого громадянин України, який проживає за межами нашої держави, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.