У судах відповідно до п. 2 ч. 1 ст.232 КЗпП розглядаються трудові спори працівників про поновлення на роботі в разі звільнення без законної підстави або в разі незаконного переведення на іншу роботу. Працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення (тобто про поновлення на роботі) необхідно у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивачі за вимогами, що випливають з трудових правовідносин, звільняються від сплати державного мита (п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93). Також згідно з п. 1 ч. З ст. 81 Цивільного процесуального кодексу у справах про поновлення на роботі витрати на інформаційно-технічне забезпечення не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК суд розглядає справи про поновлення на роботі протягом місяця з дня відкриття провадження у справі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання оплачуваної нижче роботи, але не більш як за рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У ч. 5 ст. 235 КЗпП зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець, якщо рішення підлягає негайному виконанню, відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа. Ст. 237 КЗпП визначає, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання оплачуваної нижче роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Згідно зі ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на посадових осіб — від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Ця постанова затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні посадовою особою рішення державний виконавець порушує клопотання перед судом про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу — за невиконання судового рішення.
