Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до Конституції України, регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Консти­туцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює ви­падки їх обмеження.
Дія цього закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їхніх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 6 цього закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, ... Читати далі »

Приватизація земельних ділянок при переході права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди на підставі договорів купівлі-продажу або дарування здійснюється шляхом розроблення місцевим земельним органом технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Громадянин, до якого на підставі договору купівлі-продажу або дарування перейшло право власності на житловий будинок, має право звернутися до місцевої ради для прийняття рішення про передачу їй у власність земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку в межах норм, визначених ст. 121 чинного Земельного кодексу України (для ведення особистого селянського господарства норма — не більше 2,0 га; для ведення садівництва — не більше 0,12 га; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 га, в селищах — не більше 0,15 га, в містах — не більше 0,10 га).
Після розроблення на за ... Читати далі »

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» з 01.01.2010 р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (для застрахованих (працюючих) та незастрахованих (непрацюючих) осіб) встановлено у розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для пра­цездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.: мінімальний розмір 130 грн., максимальний — 744 гри. (не враховуючи індексації цієї допомоги). Тобто мінімальна допомога на кожну дитину складає 130 грн., а вище цієї суми така допомога може виплачуватись в залежності від середньомісячного доходу сім'ї (тобто від матеріального стану сім'ї). Законодавством встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 01.01.2010 р. складає 744 грн.
Для призначення мінімального розміру цієї допомоги потрібна тільки заява до місцевого органу праці та соціального захисту населення за місцем ре ... Читати далі »

Розпорядження щодо коштів померлого може міститися безпосередньо у тексті договору банківського (депозитного) вкладу або окремим додатком до цього договору, який засвідчено підписом уповноваженого працівника банку. Таке розпорядження має назву заповідального розпорядження. Наявність заповідального розпорядження дещо спрощує порядок отримання коштів спадкоємцем померлого. Однак у будь-якому разі для одержання коштів з банку спочатку оформляється право на спадщину або щонайменше оформляється у нотаріуса дозвіл на одержання вкладу спадкодавця.
Оформлення права на спадщину здійснюється шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину. Але перед отриманням у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину або дозволу на одержання вкладу спадкоємець повинен спочатку прийняти всю спадщину померлого, до якої входить і вклад. При цьому не має значення, як (за заповітом чи за законом) відбувається спадкування.
Якщо спадщину протягом 6 місяців з моменту смерті спадкодавця прийнято, потрібно зверн ... Читати далі »

Згідно з Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, побудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, який затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України № 1035 від 09.09.2009 р., передбачено спрощену процедуру видачі забудовникам сертифіката відповідності — документа, що підтверджує прийом в експлуатацію приватного будинку.
Дозвіл, прийняття в експлуатацію та видача сертифікату необхідні для того, щоб, побудувавши без дозволу влади на своїй землі будинок, ви не стали його власником. Це передбачено ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України. Тобто передати у спадок або продати чи подарувати будинок не можна. Згідно з Законом України «Про планування і забудову територій» підставою для оформлення права власності на завершені будівництвом об'єкти нерухомості є сертифікат відповідності (раніше документ називався свідоцтвом), який можна отримати ... Читати далі »

Згідно зі ст. 192 Кодексу законів України про працю (КЗпП) заборонено залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт (робіт понад нормальну три­валість робочого дня) і робіт у вихідні дні.
Згідно зі ст. 62 КЗпП надурочні роботи, як правило, не допускаються, й роботодавець може їх застосовувати лише у виняткових випадках.
Згідно зі ст. 51 КЗпП для молодих працівників потрібно скоротити тривалість робочого часу, а саме:
для осіб віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиж­день.
Молодому працівнику встановлюється такий графік ро­боти, аби надурочних годин не було, а всю роботу він всти­гав виконувати вчасно.
Не застосовується також праця осіб, молодших 18 років, на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпеч­ними умовами праці.
Молоді особи до 18 років не повинні підіймати й переміщу­вати речі, вага яких перевищує встан ... Читати далі »

З 1 березня 2010 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 р. «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», яка регламентує організацію і порядок парковки автомобілів на вулицях і дорогах населених пунктів.
Згідно з новими правилами, відведення територій для розміщення майданчиків для паркування здійснюється органами місцевого самоврядування за погодженням з Державною автомобільною інспекцією. При цьому не можна розміщувати майданчики для паркування на вулицях з двома смугами руху шириною до 7,5 м. , а самі майданчики повинні бути позначені дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.
Згідно з цими Правилами користувач майданчика ( автовласник) зобов'язаний:
- поставити транспортний засіб на паркувальний майданчик відповідно до дорожніх знаків;
- сплатити збір за паркування і вартість послуг за утримання майданчиків для платного п ... Читати далі »

У судах відповідно до п. 2 ч. 1 ст.232 КЗпП розглядають­ся трудові спори працівників про поновлення на роботі в разі звіль­нення без законної підстави або в разі незаконного переведення на іншу роботу. Працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Звернутися з заявою про вирі­шення трудового спору у справах про звільнення (тобто про понов­лення на роботі) необхідно у мі­сячний строк з дня вручення ко­пії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивачі за вимогами, що ви­пливають з трудових правовідно­син, звільняються від сплати дер­жавного мита (п. 1 ч. 1 ст. 4 Дек­рету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93). Також згідно з п. 1 ч. З ст. 81 Ци­вільного процесуального кодексу у справах про поновлення на ро­боті витрати на інформаційно-технічне забезпечення не підля­гають оплаті при зверненні до су­ду і покладаються на сторони піс­ля розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК суд розглядає спра­ви про ... Читати далі »

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями» № 1760-VІ від 15.12.2009 р., прийнятого Верховною Радою України, внесено зміни до таких законів України, а саме:
ч. 1 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнено новою частиною такого змісту: «Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Закон України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 51, ст. 451; 2003 р., № 27, ст. 209, № 37, ст. 300; 2005 р., № 34, ст. 442; 2007 р., № 27, ст. 360) доповнено ст. 11-1 такого ... Читати далі »

При поданні громадянами заяви щодо підготовки необхідних документів та порушення клопотання перед райдержадміністрацією про розгляд пакету документів про присвоєння почесного звання «Мати-героїня» і порушення клопотання перед облдержадміністрацією, до заяви додаються:
копія паспорта матері (1, 2, 11 сторінки) у 2 примірниках;
копії свідоцтв про народження дітей у 2 примірниках;
характеристики на дітей з навчальних закладів або з місця роботи на кожну дитину окремо в 1 примірнику;
довідка про склад сім'ї (підписана керівником та закріплена печаткою) у 2 примірниках.
При позитивному рішенні за результатами розгляду заяви формується пакет документів та забезпечується подання його до райдержадміністрації, а саме:
лист-клопотання на ім'я голови райдержадміністрації щодо розгляду пакету документів на присвоєння почесного звання «Мати-героїня» та порушення клопотання перед облдержадміністрацією в 1 примірнику;
нагородний лист (затверджений рішенням Комісії державних нагор ... Читати далі »

Згідно з Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків з господарсь­кими спорудами та будівлями, побудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1035 від 09.09.2009 р., передбачено спрощену процедуру видачі забудовникам сертифіката відповідності — документа, що підтверджує прийом в експлуатацію приватного будинку.
Дозвіл, прийняття в експлуатацію та видача сертифікату необхідні для того, щоб, побудувавши без дозволу влади на своїй землі будинок, ви не стали його власником. Це передбачено ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України. Тобто передати у спадок або продати чи подарувати будинок не можна. Згідно з Законом України «Про планування і забудову територій» підставою для оформлення права власності на завершені будівництвом об'єкти нерухомості є сертифікат відповідності (раніше документ називався свідоцтвом), який можна отримати ... Читати далі »

5 листопада 2009 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» № 1702-VІ, яким внесені істотні зміни і доповнення до основоположних нормативних актів у сфері земельних правовідносин.
З 01 січня 2010 р більшість змін, пов'язаних із набуттям прав на землю в контексті угод про придбання об'єктів нерухомості, набрали чинності.
Серед суттевих змін земельного законодавства заслуговує на особливу увагу вдосконалення положень ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та й інші положення законодавства, що регламентують перехід прав на землю при придбанні у власність нерухомого майна. Ці зміни пов'язані, насамперед, із особливою природою об'єктів нерухомості, що полягає в їхньому нерозривному зв'язку із землею. Розглянуті новели земельного законодавства передбачають набуття покупцем об'єкта нерухомості прав на земельну ... Читати далі »

Одним з найважливіших обов'язків батьків - моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це випливає з усталених моральних принципів нашого суспільства та чинного законодавства. Змалку батьки повинні дбати про добробут своєї дитини.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову і сплачуються до повноліття дитини. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двад­цяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно з по­ложеннями ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання ди­тини (аліменти) присуджуються у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, виз­начається судом.
Однією з найбільш поширеною категорію невиконаних судових рішень, є навмисна несплата аліментів. Майже всі неплатники не мають постійного ... Читати далі »

Я розлучилась з чоловіком. Рішенням суду на нього покладено обов’язок по сплаті аліментів, однак батько дитини ухиляється від їх сплати, тому що не працює.
Як одержати призначені на дитину аліменти або допомогу від держави?

Якщо батько дитини за рішенням суду не сплачує аліменти, то згідно із ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно зі ст. 4 цього Закону серед примусових заходів виконання судового рішення, окрім звернення стягнення на дохід, передбачається також і звернення стягнення на майно боржника.
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців поспіль і якщо він не працює та не одержує дохід, стягнен­ня звертається на майно боржника.
Із ... Читати далі »