Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 року № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує та утримує дитину сама.

 Проте Закон України "Про відпустки” (п.5 ч.12 ст.10) визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Загалом поняття «одинока мати» визначається чинним законодавством України  залежно від того, на які правовідносини поширюється.

Зокрема відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначається такий вид державної допомоги сім’ям з дітьми, як допомога на дітей одиноким матерям.

Право на цей вид допомоги, відповідно до постанови КМУ "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини  або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, а також вдова та вдівець з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника. Допомога призначається до досягнення дитиною 18-річного віку. Якщо дитина навчається за денною формою у вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до вище вказаного Порядку допомога на дітей одиноким матерям   призначається за наявності довідки органу РАЦС про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини. Така допомога призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги. Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, який дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку й середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

 Згідно з постановою КМУ №1751 від 27 грудня 2001 р., виплата допомоги одиноким матерям в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється впродовж шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення відміченого терміну не підтвердила права на призначення допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, то допомога виплачується в мінімальному розмірі.

Стаття 184 КЗпП України забороняє відмовляти одиноким матерям (за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда) у прийнятті на роботу й знижувати їм заробітну плату. При відмові у прийнятті на роботу згаданим категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомити причини відмови в письмовій формі.   Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування таких жінок здійснюється при їх звільненні після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору. Важливо, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22 жовтня 2004 р. № 2128-IV ч. 1 ст. 182-1 КЗпПУ й ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про відпустки» було доповнено словами «одинокій матері» (йдеться про щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).

 Відповідно до ст. 45 Житлового кодексу передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, житлові приміщення надаються в першу чергу. Статтею 12 ЗУ «Про житловий фонд соціального призначення» від 12 січня 2006 р. №3334-IV визначено, що одинокі матері мають право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) будинків із житлового фонду соцпризначення, за наявності права на отримання такого житла.

ст. 6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку, який є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном), має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги в розмірі, який дорівнює 150% суми пільги у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

ІЗ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН

Я чула що з середини осені Кабмін обмежив права одиноких матерів. Які саме обмеження встановлено?

Дане обмеження передбачене постановою Кабміну №1026 від 30 вересня 2009 р. Цим документом вносяться зміни до Порядку призначення й виплати державної допомоги сім`ям з дітьми. Даний порядок доповнений абзацом щодо випадків припинення виплат одиноким матерям на дітей. Зокрема, виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється у разі позбавлення одержувача допомоги батьківських прав; відмови одержувача допомоги від виховання дитини; тимчасового оформлення дитини на повне державне утримання; якщо дитину забирають у одержувача допомоги без позбавлення батьківських прав; у разі позбавлення волі одержувача за рішенням суду; відміни рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; працевлаштування дитини або реєстрації її шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної громадянської дієздатності, якщо вона записана матір`ю або батьком дитини; смерті дитини; смерті одержувача допомоги.

«Виплата допомоги припиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органові опіки й піклування або державного соціального інспектора органу праці і соціального захисту населення з місяця, що наступає після місяця, в якому виникли відмічені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу», - сказано в постанові.

Окрім того в постанові зазначено що розмір матеріальної допомоги не буде однаковим для всіх матерів. "Для дітей до шести років щомісячна допомога становить 141 гривню, а від 6 до 18 – 180. Сума залежатиме ще й від доходів сім’ї. Якщо матір працює, то, звісно, розмір допомоги буде меншим, аніж у тих сім’ях, де одержувачі – безробітні”.